Подібно до будь-якої іншої будівлі загального користування, лазня у лікарні повинна бути обладнана таким чином, щоб забезпечити її користувачам повний комфорт та приватність. Вона повинна бути оснащена пристроями та аксесуарами, які не тільки дозволять самостійно користуватися нею людям з різним станом здоров'я, але й полегшать роботу медичному персоналу. У багатьох випадках працівники лікарень повинні допомагати хворим у виконанні гігієнічних процедур. Відповідно підібрані елементи обладнання лазні у лікарні дозволять ефективно виконувати обов'язки, одночасно запобігаючи, наприклад, перевантаженням, що виникають при підніманні людей з інвалідністю.
З цієї причини при облаштуванні туалету у лікарні необхідно піклуватися про розміщення в ньому не тільки стандартних елементів обладнання, таких як дзеркало, умивальник або диспенсер для рушників. Необхідно також застосовувати подібні рішення, як при проектуванні лазень для людей з інвалідністю.
При проектуванні туалету для хворих діють подібні принципи, як при організації ванних кімнат у громадських місцях. Для забезпечення найвищого рівня безпеки важливо використовувати відповідні матеріали та обладнання.
Туалет у лікарні повинен забезпечувати комфорт та безпеку для людей з різними захворюваннями - в тому числі тих, хто має проблеми з рухом. Приміщення повинно бути спроектоване так, щоб можна було вільно користуватися ним, пересуваючись на інвалідному візку. Це означає необхідність розміщення обладнання (унітазів, умивальників) на відповідних висотах, забезпечення широких дверей та встановлення таких елементів, як поручні та держаки.
Також варто піклуватися про те, щоб усі аксесуари, такі як сантехніка для ванної кімнати, дозатори для мила або сушарки для рук були безконтактними рішеннями. Це полегшить їх використання - потребує меншої кількості рухів порівняно зі стандартними моделями. Крім того, це зменшує ризик поширення хвороботворних мікроорганізмів між користувачами.
Згідно з Постановою Міністра охорони здоров'я від 22 червня 2005 року про вимоги, яким повинні відповідати професійні та санітарні вимоги до приміщень та обладнання закладу охорони здоров'я, санітарно-гігієнічні приміщення в лікарнях, на ліжкових відділеннях можуть бути індивідуальними (для кімнат) або загальними (для доглядового відділення).
Лазні у лікарнях повинні бути обладнані уступом, умивальником та душем, пристосованим до потреб осіб з інвалідністю. Це означає, що з цих пристроїв повинні зручно та безпечно користуватися особи, які рухаються на кулях або інвалідних візках. Ці умови відповідають, зокрема, душові кабіни без піддонів та підвішені умивальники, під якими є вільне простір.
Згідно з встановленими вимогами, лазні у лікарні повинні бути окремими для жінок та чоловіків. Важливо також забезпечити окремі туалети для персоналу та пацієнтів.
У випадку лікарень та поліклінік, де є більше 6 кабінетів лікарів, принаймні одне санітарно-гігієнічне приміщення повинно бути пристосоване до потреб осіб з руховими обмеженнями. Вони також повинні бути на кожному поверсі, доступному для інвалідів. Однак, доброю практикою є обладнання всіх лазень у закладі відповідними зручностями.
Хоча стандарт туалетів у громадських місцях, включаючи лікарні, постійно підвищується, деякі з них все ще не забезпечують користувачам повного комфорту та безпеки. Це найчастіше є наслідком помилок на етапі проектування приміщення. Неправильно розташований план, непридатна гігієна або рішення, які ускладнюють підтримання необхідного рівня гігієни - це фактори, які роблять використання ванної кімнати важким або небезпечним для хворих осіб.
Основним принципом проектування ванної кімнати в лікарні є її пристосування до цільової групи. Тому необхідно враховувати не тільки потреби користувачів як пацієнтів, які можуть мати проблеми з рухом або збереженням рівноваги. Приміщення, призначене для жінок, проектується інакше, ніж для чоловіків.
Інтенсивне використання загальнодоступної туалетної кімнати також призводить до того, що обладнання особливо піддається пошкодженню. Тому проектуючи ванну кімнату в лікарні, необхідно піклуватися про міцні матеріали та стійкі, надійні конструкції:
Важливим є також правильне проектування системи вентиляції. Ванна кімната є місцем, де вологість повітря є високою. Це, в свою чергу, збільшує ризик появи плісняви на стінах або стелі, порівняно з іншими приміщеннями.
Вентиляція в ванній кімнаті в лікарні повинна складатися з труб та вентиляційних решіток, а також витяжних вентиляторів. Ключовим є те, щоб забезпечити особливо ефективну циркуляцію повітря в районі умивальників - там повітряність найвища.
У туалетах медичних закладів користуються люди з різними захворюваннями та проблемами. Тому проектуючи такі приміщення, потрібно піклуватися не тільки про адаптацію їх до потреб пацієнтів, які мають проблеми з рухом, але й про слабозорих. Для цього необхідно, щоб усі прилади та аксесуари (дозатори для мила, туалетного паперу та рушників, поручні та інші) були добре помітні. Це можна досягти, вибираючи прилади в контрастних кольорах до відтінків стін. Добрим рішенням є, наприклад, чорні елементи на тлі світлих стін. Важливо також правильно підібрати освітлення. Слід уникати розташування ламп так, щоб різке світло відбивалося від гладких поверхонь, наприклад, дзеркал або плитки. Найкращим рішенням є трохи розсіяне, світле світло з теплим відтінком. Це не тільки значно покращує комфорт користувачів, але і підвищує естетичні якості приміщення.
Пріоритетом при проектуванні туалету в лікарні або іншому закладі охорони здоров'я повинна бути безпека. За можливості слід також позбутися гострих країв та кутів у приміщенні; також слід приховати всі труби та кабелі. Це дозволить значно зменшити ризик нещасних випадків або різних інцидентів, що можуть призвести до травм.
Обладнуючи ванну кімнату в лікарні, слід перш за все позбутися про належне захисту унітазу. Стандартним рішенням є встановлення спеціальних поручнів та тримачів, які полегшують сідання та підйом людям з проблемами з рухом. Це можуть бути моделі, які піднімаються або постійно встановлені на стіні; у випадку останніх, гідною уваги пропозицією є тримачі, які з метою збільшення зручності використання згинуться під певним кутом.
Для багатьох людей унітаз, встановлений на певній висоті згідно з правилами, є занадто низьким. З метою забезпечення комфорту для таких людей були створені спеціальні накладки, завдяки яким він підвищується так, щоб людина з проблемами з рухом могла зручно сісти та встати.
Рішенням, яке покращує безпеку, є також розташування стійок поруч з унітазом, завдяки яким особа з інвалідністю може зручно підтримуватися при сіданні та вставанні, зменшуючи ризик падіння.
Згадані вище ручки також обов'язково повинні бути в кожній душовій кабіні. Найкращим рішенням є моделі, які кріпляться на постійній основі до стіни. Це дозволяє користувачу легше зберігати стабільну позицію під час виконання гігієнічних процедур. Необхідними елементами обладнання кабіни є також сидіння для душу, також відомі як сідла. Вони можуть бути виготовлені з нержавіючої сталі або пластмаси та мають форму невеликих полиць, які кріпляться до стіни. Вони складаються, що дозволяє їм не заважати людям, які можуть приймати душ, стоячи.
Альтернативою для сидінь є також табуретки для душу, які розміщуються в кабіні тільки під час користування нею особою, яка потребує таких рішень. Ці пристрої оснащені спеціально розробленими сидіннями та протизапотівними ніжками, завдяки чому вони є безпечними та зручними. Що важливо, як сидіння, так і табуретки повинні мати сидіння зі спеціальними вирізами, що полегшують догляд за інтимними місцями.
Окремі елементи обладнання ванної кімнати в лікарні повинні бути підібрані таким чином, щоб пацієнти могли користуватися ними якомога самостійно. Вони також повинні бути високої якості. При цьому слід використовувати рішення відомих виробників, які мають сертифікати, що підтверджують їх якість та надійність.
Читайте також:
Polski
??????????
Český
Deutsch
Español
Français
Italiano
Svenska
Română